Submit your contribution
If you're interested in working with us or have written a text on a related subject, or had an interview with an artist you think might be a discovery for us, you can send it to us for a publication review.
Submit your inquieries
We're a team of eight artists, curators and critics with a broader network of art professionals on the post-soviet, post-communist and diasporic spaces. With our ability to grasp, to describe and to invert the sensable, we might be your best collaborator.
Subscribe to our newsletter

How to contact us



TransitoryWhite is a journal of overlapping, multi-voiced accounts documenting peripheral artistic productions.

The project was launched in 2017 by a group of curators, art specialists and artists from Eastern Europe, Caucasus and Central Asia living in Berlin/Vienna. 

We aimed to create an intersectional platform for discussing decolonization, post-neoliberalism trauma and the possibility of dispersive views on the so-called post-communist territories.

Since 2019, the platform has also operated in the trajectories of migrant and post-displacement discourse, expanding its activities from the geographical pole "East" to the global. In response to the growing nationalistic discourse, it is crucial for our investigation to represent artists and theorists with different identities and ideas for the future. In this way, TransitoryWhite emphasizes the productive interaction between different multitudes rather than dualities. 

TransitoryWhite understands whiteness as a metaphor for colonialism, or as a white, self-contained exhibition space where the hierarchy of discourses and images is prejudiced. Instead, we turn to the idea of White Noise; a signal or constant disturbance, something cacophonic, turbulent and restless which fluctuates and transforms our perspectives.


Laura Arena

Laura Arena is a Level 3 Reiki practitioner certified and licensed in the state of New York. She's a graduate of the Art of Energetic Healing School located in Manhattan with spiritual teacher and master healer Suzy Meszoly. Next to being a Level 3 Reiki practitioner, Laura is a multidisciplinary artist, activist, designer, and curator based in Brooklyn, New York. Arena’s work encompasses photography, video, installation, writing, and social interventions with a focus on storytelling, human rights causes, gameplay, race, and identity. She has exhibited in galleries and festivals worldwide and has participated in events in North America, Europe, and the Middle East. Arena has attended residencies and workshops in Greenland, Iceland, Romania, Hungary, Palestine, Turkey, and the United States. 

In 2021 she will be mapping the Chakras of Berlin as an artist in resident at Z/KU (Center for Art and Urbanistics).

Read her article: CHAKRAS OF TBILISI

Mariya Dmitrieva

Mariya Dmitrieva is an artist, independent curator, and cyberfeminist. She is a co-organiser of Studiya 4413 in St. Petersburg, Russia, a self-regulated, artist/activist-run platform functioning as an intersection of diverse social strata, queer-crip optics, artistic mediums, contemporary critical thinking, and adequate political action; Maria is a member of N i i c h e g o d e l a t ‘ (Donoothing), a network of flickering, horizontal laboratories of political imagination researching and redescribing ideas around work ethic, machine vs human relations, and connectivity between utopian and real, and initiator of Free mapping project, a digital platform calibrating alternative culture-political landscape of self-organised liberal associations/projects, and coordinator of p2p&hackercare, a translocal agency.


Ina Hildebrandt

Ina Hildebrandt is an art historian and cultural journalist.

Read her articles and interviews: ON THE LOOP

Ivan Isaev

Ivan Isaev is an independent curator, based in Moscow. He curated platform Start, Winzavod, season 2014-15, and “Leaving Tomorrow” exhibition (2015, Moscow), participated at Infra-Curatorial Platform at 11th Shanghai Biennale (2016). He is a co-founder of «Triangle» curatorial studio (Moscow, 2014-2016) and later initiated platform blind_spot. Ivan Isaev is now a curator of Garage Studios program at Garage MCA, Moscow.

Read his article: THE LAST SPARKS

Anna Kamay

Anna Kamay is an independent curator and cultural manager hailing from Yerevan, Armenia. Anna organizes community-based art projects with the goal of using public space and art to meet local needs and manages Nest Artist Residency and Community Center at the Institute of Contemporary Art in Yerevan.


Victoria Kravtsova

Victoria Kravtsova has studied International Relations in St. Petersburg and Berlin. In Berlin she is active in NGO projects in Eastern Europe, co-organizing seminars and exchange programs in the fields of environment, human rights, gender equality and civic education. Victoria receives a scholarship from Heinrich Böll Foundation and is engaged in writing her thesis “Between the ‘posts’, out of the void” where she traces the travels of the contemporary feminist discourses to and from Central Asia.


Melikset Panosian

Melikset Panosian is a writer and translator from Gyumri, Armenia. He participated in artistic projects focusing on the troubled past of Gyumri, borders, conflicts and consequent traumas since 2012. Panosian contributed to a number of literary magazines in Armenia such as Queering Yerevan, Gretert and Yeghegan Pogh. He also participated in the translation of Hannah Arendt’s “We refugees” into the Armenian language. Melikset Panosian’s published works include art book “Out In Head” (2012), “Silent Stroll”, a novella he authored in 2014, and the Armenian translation of Kardash Onnig’s “Savage Chic: A Fool's Chronicle of the Caucasus” published in 2017.

Read his article: (IT WOULD BE) NICE TO MEET YOU, TOO

Leah Peirce

Leah Peirce (b. 2002 in Berlin, Germany) is a Berlin-based poet, with Georgian and English background.  She works with words, sound, images and performative art. Her multilingual poems explore the fluidity of languages, the barriers they bear, how language holds culture and visa versa.

Read her poetry: LEAH PEIRCE

Daria Prydybailo

Daria Prydybailo is a curator, researcher, founder of the TRSHCHN platform and co-founder of the NGO Art Matters Ukraine.


Thibaut de Ruyter

Saltanat Shoshanova

Saltanat Shoshanova is currently pursuing her Master's degree in History of Arts at the Free University Berlin. Her research interests include art in connection to queer and feminist theory, queer migration, decoloniality and post-Soviet space. She is an activist and co-organized several queer feminist conferences in Vienna and Berlin.


Julia Sorokina

Yuliya Sorokina is freelance curator of contemporary art, lecturer, tutor, author of texts, lives and works in Almaty, Kazakhstan. 

Read her article: 2019 CURATOR'S CHOICE

Antonina Stebur

Antonina Stebur is a curator and researcher. She studied visual and cultural sciences at the European Humanities University (Vilnius, Lithuania) and at the School of Engaged Art of the art group "Chto Delat? (Saint Petersburg, Russia). She is a member of the artist group #damaudobnayavbytu ("Woman comfortable in everyday life"), which examines the feminist agenda in the Russian and Belarusian context. She has curated a number of exhibitions in Belarus, Russia, Poland, France and China. Her research areas and curatorial interests are: community, re-composition of everyday practices, feminist critique, new sensibility, grassroots initiatives.


Annika Terwey

Annika Terwey is a German-Italian new media designer & artist. She studied visual communication at the Berlin University of the Arts and graduated from the new media class. In her work, she is exploring new forms of communication through interaction design, video installation and exhibitions. Her interest range from environmental science, new technologies and human perception.


Alex Ulko

Alexey Ulko was born in Samarkand (Uzbekistan) in 1969. After graduating form Samarkand University with a diploma in English he obtained an MEd TTELT degree from the University of St Mark and St John (UK). Since 2003 he has been working as a freelance consultant in English, Culture Studies and Art for various cultural organisations. Has been making experimental films since 2007 and is an active writer about Central Asian contemporary art. His current artistic interests: experimental cinema, photography, visual poetry. Member of the European Society for Central Asian Studies, the Association of Art Historians (UK) and the Central Eurasian Studies Society (USA).


Lolisanam Ulug

Lola Ulugova (Lolisanam) has been an activist in Tajikistan since 2000.  She was the founding director of Tajik Bio-Cultural Initiatives a non-governmental organization dedicated to Tajik arts and environmental issues. In 2013, she wrote and produced the nation's first 3-D animation film, a short designed to promote awareness of environmental issues among children. Previously, she has produced several cultural DVDs archiving Tajik dance and biocultural diversity; was a Field Production Manager on the documentary Buzkashi! By Najeeb Mirza (Canada); from 1999-2005 was the manager of Gurminj Museum. She holds a Master’s degree from the University of Turin, Italy and an undergraduate degree in Russian Language and Literature. She was a Global Cultural Fellow at the Institute for International Cultural Relations of the University of Edinburgh in 2017-18 and participated in Central Asian-Azerbaijan (CAAFP) fellowship program at the George Washington University at Elliott School of International affairs in 2019.


Katharina Wiedlack

Katharina Wiedlack is a Post-Doctoral Research Fellow at the Department of English and American Studies, Humboldt University Berlin. Her research fields are primarily queer and feminist theory, popular culture, postsocialist, decolonial and disability studies. Currently, she is working on a research project focused on the construction of Russia, LGBTIQ+ issues and dis/ability within Western media.


Олексій Кучанський

Олексій Кучанський - дослідник і критик експериментального кіно та відео-мистецтва, есеїст. Живе і працює у Києві. Цікавиться політиками комунікативного експериментування, екософією Ф. Ґваттарі, не-есенціалістською екологічною теорією, постгуманістичним фемінізмом, процесуально-орієнтованою філософією. Колишній учасник активістської ініціативи Occupy Kyiv Cinemas - руху проти комерціалізації і знищення комунальних кінотеатрів Києва. Співавтор художнього проекту komaxa. щоденник резистентності - лабораторії молекулярного страйку в умовах цифрової праці.



Kundry Reif

Kundry Reif is an aspiring curator, artist and cultural sciences academic.

Read her articles: I am not toilet paper, ARTISTS FROM CENTRAL ASIA (EDITORS PICK)


Ira Konyukhova

Ira Konyukhova is an artist, writer and instagram feminist activist. She studied Physics in Moscow and fine art in Mainz, Reykjavik and Media Art and Media Theory at Karlsruhe University of Arts and Design (HFG), which she finished with diploma in 2017. In her practice, she explores the connection between female sexuality, pop-resilience and colonial technological practices which are embodied mainly but not only in video, sculpture and installation. Her works have been presented on various international festivals and exhibitions, including DocLisboa, Athens Biennale, Teneriffa Espacio del Arte, Exground Film Festival e.t. Konyukhova was a grantee of Rhineland-Palatinate Media and Film Promotion Prize, BS Projects Residence Program as well ifa travel grant.

Ina Hildebrandt

Ina Hildebrandt is an art historian and cultural journalist. Born in Kazakhstan, she grew up as a so-called Russian-German in the south of Germany. After spending years of total assimilation she developed a strong interest in her cultural roots. Several long travels and stays took her to Easter-Europe over Russia to Central-Asia. Thereby she started to focus more on those regions also as art historian and journalist. She lives and works in Berlin. 

Tamara Khasanova

Tamara Khasanova is an emerging art professional and aspiring young curator. Born in Ukraine into a Ukrainian-Uzbek family, and later moving to the UK and the US early in life, she was exposed to various social dynamics while perceiving everything through the lens of her cultural legacy. This experience led her to question ideas surrounding cultural hegemony, national identity, and globalisation in the context of Post-Socialist states. In her professional and academic practice, she is concerned with a lack of representation of Eastern European and Central Asian regions on a large scale and committed to developing a sustainable dialogue between parts of the world so dear to her heart. Currently, she is doing a Post-Baccalaureate Diploma in Studio Art in San Francisco, CA. She starts her M.A. program in Curatorial Practice at the School of Visual Arts, New York this Fall.

Pavel Metelitsyn

Pavel Metelitsyn is a software engineer and developer focusing on interactive data presentation, user interfaces and web technologies. He is driven by the idea of making the information more accessible through interactivity and gamification. Working together with creative agencies he implemented interactive multimedia stations for Neues Historisches Museum, Frankfurt/Main, made a kiosk app for a permanent exhibition at Deutsche Nationalbibliothek, Frankfurt/Main. Besides that, he works with a wide range of clients from FinTech Startups to national research institutions, helping them to collect, process and present the business information. Pavel holds an M.Sc. in Mathematics.

Sascia Reibel

Sascia Reibel is a graphic and product designer. Her focus lays on printed matter, especially books and posters, with a strong dedication for typography. She engages in projects within the field of culture, art, and education. She studies communication design at the University of Art and Design Karlsruhe and has also studied in the design master program of the Central Academy of Fine Arts in Beijing, China. Her work has been honoured with several awards, including «Most Beautiful Swiss Books», «Most Beautiful Books from all over the world», «Bronze Nail, ADC», as well as the «Badge of Typographic Excellence, TDC New York.

Thibaut de Ruyter

Thibaut de Ruyter is a French architect, curator and critic who lives and works in Berlin since 2001. In the last ten years, he has organized exhibitions at Kunstmuseum Bochum, Museum Kunstpalais Düsseldorf, Museum of Applied Arts in Frankfurt, HMKV in Dortmund, EIGEN + ART Lab and CTM in Berlin, Muzeum Sztuki in Łódź and CRP/ in Douchy-les -Mines. One of his latest projects is a travelling exhibition co-curated with Inke Arns for the Goethe-Institut: « The Border », that calls into question the dividing line between Asia and Europe in the former Soviet states. Since 2017 this exhibition was exhibited in St Petersburg, Moscow, Tashkent, Almaty, Krasnoyarsk (u.A.) and ended its trip in Erevan in 2019. His areas of interest range from new media to spiritism via "exhibitions that are not exhibitions". Most of his projects are related to everyday, pop or underground culture. He has been the German correspondent for the French magazine artpress since 2003.

Iryna Dzhava

Iryna Dzhava is a teacher, translator, cultural project manager and marketing specialist. Her vision is better and accessible education to everyone. She is emphasizing the importance of the Humanities in our education. Iryna is interested in art and literature. She is the one to show you, how to create your very first etching picture and to inspire you to look deeper into the biographies of some famous people of the last century. Iryna was collaborating with TransitoryWhite as a UX- and marketing adviser between January and October 2020.


Chinara Majidova

Chinara Majidova graduated from the International Law Department of Baku State University in 2010 and has since worked as a writer, painter and video artist. She has been a contributing photojournalist and writer for the Ajam Media Collective, working on projects such as Mehelle charting the disappearance of the historic Baku district called Sovetski, and for Chai Khana, a multimedia platform covering diverse events and issues in the South Caucasus. She has also participated in a number of local and international group exhibitions spanning art and journalism and is currently pursuing a master’s degree in Cultural Heritage Policy and Management at the Central European University in Vienna. Chinara was doing an internship at TransitoryWhite in July 2020.

Daria Prydybailo

Daria Prydybailo is a curator, researcher, founder of the TRSHCHN platform and co-founder of the NGO Art Matters Ukraine. Her background includes +7 years in leading cultural institutions of Ukraine such as National museum complex Art Arsenal and CCA PinchukArtCentre, as well as independent curatorial practice with a strong focus on the body in contemporary art, sensual turn, sound art, and in-situ projects. She worked on large-scale international projects such as International forum Art Kyiv, the First Kyiv Biennale of contemporary art ARSENALE 2012, and Ukrainian Pavilion at the 55th Venice Biennale. Daria was working with TransitoryWhite as an editor and advisor on Ukrainian art scene since December 2019 till October 2020.

Willi Reinecke

Willi Reinecke is a film director, writer, and researcher on Lev Vygotsky's Psychology of Art at the Institute for East European Studies (Freie Universität Berlin). He is teaching at Szondi-Institute for Comparative Literature and Institute for East European Studies. He worked as assistant director of the documentary film "Familienleben" which premiered at Berlinale 2018. The film was nominated for German Documentary Film Award and was awarded prizes at Saratov Sufferings Festival (RU) and Neisse Filmfestival (GER). He's currently working on documentary films for Institute of Contemporary Art Yerevan and Deutsche Gesellschaft e.V. Willi was collaborating with TransitoryWhite as editor and adviser since March 2019 till July 2020.

Sholpan Zhanuzakova

After a 20 year career in the global corporate sector, Sholpan gained an MA Degree in Contemporary Art in 2017. She is based in London and is currently an independent researcher. Her trans-disciplinary research interests include Industrial Colonization of Kazakhstan and The Effects of Colonialism on Language. Sholpan holds an MBA Degree and consults in Art & Business Strategy & Communications. She worked at the Education Department of documenta 14 in 2017. Sholpan holds a university degree in Language Studies as well. Sholpan was helping with sales strategy in November 2020.

You are looking for: Election  

1st November 2019

Über die Sprache der Vorherrschaft


ein Gespräch mit Medina Bazargali
Кадр з фільму “Девять років з екстрасенсами. Епізод 1”
Віктор Олендер, 1989
Кадр з фільму “Девять років з екстрасенсами. Епізод 1”
Віктор Олендер, 1989
Кадр з фільму “Девять років з екстрасенсами. Епізод 1”
Віктор Олендер, 1989
Кадр з фільму “Девять років з екстрасенсами. Епізод 1”
Віктор Олендер, 1989
Кадр з фільму “Девять років з екстрасенсами. Епізод 1”
Віктор Олендер, 1989
Кадр з фільму “В пошуках прибульців”
реж. Віктор Олендер, 1987
Кадр з фільму “В пошуках прибульців”
реж. Віктор Олендер, 1987

Можна скільки завгодно сперечатись про те, чи був розпад Радянського Союзу закономірним або чиєюсь помилкою, чи був він завчасним або ж поступовим, але без сумніву можна стверджувати ось що: станом на 24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада УРСР затвердила Акт проголошення незалежної України, ще нічого не було готовим. Як вдало колись зауважила дослідниця радянських інформаційних інфраструктур Світлана Матвієнко поспішно проголошені “пост-” часто приховують за собою небажані “транс-”: як людина, народжена в незалежній Україні, я належу до покоління, що виросло у цьому “транс-” - між Радянським Союзом та Україною, яка ще не з’явилась.


Вже майже третину століття уламки Союзу та принади нового глобалізованого світу ніяк не складаються в потрібну комбінацію. А допоки це так, це дивне місце залишається терміналом для, водночас дронів і гіроскутерів, радянського громадського транспорту, колись всесоюзних інформаційних та логістичних сполучень, міжнародних кур’єрських мереж та (навколо-)церковних ієротопічних сіток, російських військових та зброї - мультидинамічним пучком явищ різних явищ, часів, місць та рівнів локальності (як, в принципі, і майже будь де), який корумповані державні апарати управління (будьмо відвертими, за страшним словом “корупція” приховується проста неузгодженість рівнів управлінського механізму) не в силах зібрати докупи в єдину національну державу.

Кадр з фільму “Девять років з екстрасенсами. Епізод 1”
Віктор Олендер, 1989


Питання про національну ідентичність в такій ситуації здається до смішного абсурдним, але ще більш абсурдним є те, що це питання усе ж постає з нечуваною наполегливістю. Попри те, що неоліберальні режими політичної доместикації прагнуть звести труднощі, з якими люди мають справу сьогодні у зв’язку зі зростанням економічної, політичної, екологічної та світоглядної непевностей до проблеми самопредставлення, ідеологічної репрезентації своєї самості, будь-яка сувенірна фігурка козачка неминуче пробуджує марення інфраструктурного несвідомого своєю гладкою пластиковою текстурою, нагадуючи про власне іноземне походження, про надексплуатацію людей з країн “третього світу”, про булькотіння чорної рідини, з якої роблять пластик, нафтові війни та воєнні технології, врешті-решт, про геологічний час формування цієї нафти, космічні процеси, тощо. Я в жодному разі не хочу відтворювати старомодні твердження про первинність економічних чи тим паче біологічних процесів, навпаки, сьогодні, в добу нематеріальної праці, значно перспективніше помічати мутуальність відносин символів та матеріальних явищ. Мені видається надзвичайно небезпечною редукція значення зображень та художніх висловлювань до простого відображення, відбитку “справжніх” процесів, однак не менш небезпечним є їхнє ігнорування, “витіснення” неоліберальним суб’єктом цього матеріального надлишку, виключення його із поля політичного на користь культуроцентричних фантазій про політику як гру уявлень індивідів та колективів про себе, довільне самовизначення і т. д.

Кадр з фільму “Девять років з екстрасенсами. Епізод 1”
Віктор Олендер, 1989


Пошуки ідентичності як такі, як на мене, значно цікавіше розглядати як продуктивні та репродуктивні процеси, аутопоетичну (самовідтворювальну) технологію спільнот. У цьому я слідую думці трансверсального психоаналітика Фелікса Ґваттарі, який на противагу пошуку природи самості, або ж “вбивства” суб’єкта пропонує змінити ракурс обговорення питання та простежити, як колективні та індивідуальні суб’єктивності функціонують у якості самоорганізованих систем, що перебувають у гетерогенезі своїх компонентів. Звичайно, така система, попри тиск афективних подій та нестабільних дискурсивних регламентацій, тяжіє до того, аби бути ідентичною, тобто тотожною самій собі, адже єдність її компонентів - це основа існування у якості системи, але ця самототожність не гарантована за замовчуванням. Вона є продуктом кропіткої турботи про суб’єктивність як крихку, водночас, ментальну та біохімічну екологію, де жоден з цих компонентів не є детермінантою.


“Криза ідентичності” як криза самосвідомості в такому разі може бути розглянута як особливий режим самовідтворення такої екології, де пошук ідентичності - це не вирішення певної проблеми, яка стоїть на перешкоді “нормального” існування, але як такий є режимом аутопоезису, хоч і травматичним. Це не таємниця, що ця криза, пов’язана з проблемами довкілля, прекаризацією праці, інтенсифікацією інформаційних потоків та глобальною кризою національної держави, в українському контексті обтяжена надто стрімким колапсом “світу” радянської людини. 

Кадр з фільму “Девять років з екстрасенсами. Епізод 1”
Віктор Олендер, 1989


Перш ніж націоналістичні відповіді на цей колапс стали загальним місцем, українському режисеру Віктору Олендеру (1941-2020), колись автору наукового кіно з Київнаукфільму, вдалось оприсутнити цей раптовий вибух непевності у своїх фільмах, відзнятих з 1987 по 1991 рік, у часи культурного розвалу радянської держави. Так, хоча й стрічка 1987 року “В пошуках прибульців” з фрагментами з дивними інтерв’ю з радянськими вченими та відверто здивованою закадровою нарацією ще неначе зберігає віру в небезпідставність світу та шукає втілення просякаючої в повсякденний досвід непевності в слідах присутності іншопланетних істот, за нею слідують два понурі епізоди “Девять років з екстрасенсами” (1989) про містичні явища та зв’язки, все ще екстраординарні, але можливі. Схожою, хоч і значно радикальнішою є ситуація у “Вигнанні бісів” (1991), а у “Війнах чорної та білої магії” (1991) моторошні та загрозливі невизначеність та заплутаність стають наскрізним принципом світобудови.


Фільми утворено дискретними епізодами, кожен з яких розкриває певний містичний сюжет: про досконалу модель людського черепу з гірського кришталю, яка не могла бути створеною інакше ніж прибульцями, про шокуючу процедуру гіпнозу, про чарівницю, яка лікує людей своїм моторошним сміхом, про слину та нігті, які зліплюють з воском. Кадри обірвані, об’єднані майже випадково - складається враження, що цією непроясненістю їхньої послідовності та статичною зйомкою і до жаху повільного темпу сказано значно більше про моторошність та жахливість невимовного “того”, що відбувається насправді.

Кадр з фільму “Девять років з екстрасенсами. Епізод 1”
Віктор Олендер, 1989


Цей дрейф уламками сюжетів та образів, органічних асоціацій та конвульсивних станів можливо і не був би таким рішучим, якби не стрімкість колапсу світу, скерованого партією, що стала йому умовою. Саме тому мені здається доречною аналогія з ортостатичним колапсом. Ортостатичний колапс - це запаморочення при раптовій зміні положення тіла, яке виникає через раптове зниження артеріального тиску, коли людина надто різко встає або сідає, а кров не встигає в достатній кількості потрапити у мозок. Цей стан супроводжується потемнінням в очах, а іноді ілюзією дзвеніння. Варто трішки зачекати і чорно-фіолетово-бордова темрява розсмокчеться. Але доти особа перебуває у особливо вразливому стані, не усвідомлюючи, що відбувається навколо неї. Ця темрява і гул віддалено нагадують обмеженість сенсорної інформації, яку отримує особа з довкілля, та знання взагалі, а вразливість, що є їхнім ефектом - про ту вражаючу безпорадність стосовно власних життів, відносно якої людські істоти схильні робити вигляд, що це не так.

Кадр з фільму “Девять років з екстрасенсами. Епізод 1”
Віктор Олендер, 1989


Сьогодні ця безпорадність піддана пустому запереченню - саме таким, на мій погляд, є імпульс ініціювання Державою (як низкою інститутів та інтеріоризованими приписами) націоналістичної культурної політики. У випадку, коли національна держава нерідко є лише провідником глобальних ринкових процесів, а актуальний повсякденний досвід сучасної людини, за вдалим виразом Паоло Вірно, - це “життя чужинця (bios xenikos) як звичайний стан”, націоналізм видається політизованим лицемірством. Образ ортостатичного колапсу оприявнює ще й те, що саме зміна траєкторії, відлиття там, де багато туди, де немає, є можливістю розв’язання ситуації: чи не відмова від національного масштабу політичних амбіцій, його реартикуляція, є таким розв’язанням? Якщо це так, то яким має бути цей масштаб? Я залишу це питання відкритим, звернувши увагу лише на те, що як і будь-яка інша аналогія, ця має межі: колапс “світу” минулих поколінь, інфраструктурний колапс сучасності, на відміну від ортостатичного колапсу навряд може пройти сам по собі. Парадоксально, взяття до розрахунку власної безпорадності та моторошності життя є тим, що дає можливість говорити про потребу колективних політичних зусиль, режими суб’єктивності для яких ще лише мусять бути винайденими.

Кадр з фільму “В пошуках прибульців”
реж. Віктор Олендер, 1987


Олексій Кучанський - есеїст, дослідник, автор текстів про кіно та сучасне мистецтво. Народився у Вінниці (Україна). Мешкає у Києві. Публікувався в Prostory, Your Art, Transitory White, Політична Критика, Eastern-European Film Bulletin, Arts of Working Class, Художественный журнал, інші.

Subscribe to our newsletter