Розмова з авторами "Чорнобильдорф" Романом Григорівим та Іллею Разумейком
Олексій Кучанський
26th July 2021
*** Дана стаття є частиною колаборації з House of Europe в Києві і входить в випуск TransitoryWhite Nr. 2 Not The East, який можна замовити за цією адресою. Номер включає в себе статті і вірші на п'яти мовах, а також фотороботи Саші Курмаза. Публікація здійснюється за підтримки Гете-Інституту в Москві. Приємного читання! ***
«Чорнобильдорф» - мультидисциплінарна опера Романа Григоріва та Іллі Разумейка, перфоманс-прем'єра якої відбулась онлайн 31 жовтня-1 листопада 2020-го року. Частина проекту була представлена у просторі Мистецького Арсеналу, інша – доступна на сайті опери. Поєднавши образи та буквально самі локації Чорнобиля й недіючої Цвентендорфської атомної електростанції, автори намагаються уявити життя після апокаліпсиса на уламках сучасності.
На мій погляд, проект є радше репрезентативним, ніж критичним щодо культурних образів «сходу» (бодай навіть стосовно поліського чи чорнобильського “сходу”), створених у партнерстві з однією з найбільших культурних інституцій України. «Чорнобильдорф» демонструє співіснування надзвичайно актуальної проблеми (екологічні загрози сьогодення та можливі вирішення сучасної кризи) та нюансованості виконання цієї теми укупі з одвічними супутницями українського мистецтва найвищих ешелонів (особливо театру та кіно): самоекзотизації української культури та безкомпромісної аполітичності.
Олексій Кучанський
Те, що сьогодні на планеті відбувається кліматична криза, – встановлений науковий факт. Деякі вчені-природознавці навіть пишуть про Четверте велике вимирання. Звичайно, атомна електростанція, особливо Чорнобильська, – це показова алегорія непридатності до співіснування з іншими видами панівних серед людей нині режимів існування на планеті. Це зокрема і свідчення обмеженості науково-технічної парадигми, якою людство користується дотепер, а також безсилля держави в управлінні екосистемними процесами. Але у опері ви зіставляєте Чорнобиль із Цвентендорфом – станцією, яка не вибухнула. Чому?
Ілля Разумейко
Справа у тому, що це питання, якими насправді є глобальні наслідки вибуху на Чорнобильській атомній електростанції: негативними чи позитивними, – адже сьогодні там утворився найбільший біосферний заповідник та найбільша територія дикої природи в Європі
Звичайно, була завдана значна шкода людському здоров'ю і таке інше, але ця катастрофа має і позитивні наслідки для планети – утворення цього біосферного заповідника.
Натомість все виглядає навпаки у Цвентендорфі на Дунаї [у Австрії - прим. О. К.], де атомна станція закрилась, так і не відкрившись у 1978-му році. У будь-якому разі потрібно було будувати якусь енергетичну програму, тож там побудували величезну теплову електростанцію, яка постачала енергією всю центральну Австрію, і її викиди за останні сорок років роботи є досить суттєвими. Інакше кажучи, закриття станції в Цвентендорфі не є цілком позитивним, як не є негативним вибух ЧАЕС.
Олексій Кучанський
Чи правильно тоді стверджувати, що, поєднавши випадки цих двох станцій, ви хотіли вказати на проблематичність оцінки цих екосистемних колапсів як катастрофічних (Чорнобиль) або ж поетизації «зелених» рухів (Цвентендорф)?
Ілля Разумейко
Усе ж, оскільки ми займаємося мистецтвом, ми не даємо і не давали ніяких оцінок, але скоріше використали Чорнобиль і Цвентендорф як, скажімо, джерело натхнення. Тим паче, що дія нашої опери відбувається у ХХVIII столітті. Ми спробували уявити, чим могла би бути архітектура цих станцій через 700 років… Напевно, просто такими бетонними монументами, типу стоунхенджа.
Олексій Кучанський
До речі, наступне питання якраз про постапокаліптичність. Фільми про апокаліпсис – це не лише тип культурної продукції, але і своєрідна рубрика критичної теорії про консюмеристське суспільство, яке насолоджується спогляданням за власним колапсом. Чому ви обрали жанр постапокаліпсису, попри цю традицію критики? Звідки це рішення?
Ілля Разумейко
Ми радше вважаємо, що запропонували альтернативу класичному постапокаліпсису та тому, як він виглядає, себто цій мейнстримній моделі, яку ми називаємо американською версією постапокаліпсису: це або космогонічна історія, або зомбі-апокаліпсис, або епідеміологічна катастрофа і таке інше. Сюжет зазвичай у таких історіях розгортається навколо того, що персонажі намагаються вижити, шукають їжу, захищаються від зомбі тощо.
Ми від цих кліше відмовились та пішли шляхом культурологічним, тобто нам було цікаво, чи залишиться після катастрофи якесь мистецтво. Нас цікавило, чи будуть у цих людей якісь ритуали, співи, соціокультурні моделі
Яку роль буде відігравати мистецтво, або ж його залишки, або ж щось нове, яке займе його місце. У цьому, власне, відмінність нашого постапокаліпсису від мейнстримного постапокаліпсису, який зазвичай присутній у кінопродукції.
Олексій Кучанський
Розкажіть, будь ласка, трішки докладніше про цю культурологічну складову вашої роботи. Чому за сюжетну рамку опери ви обрали класичний давньогрецький міф, тобто спадок античної культури?
Ілля Разумейко
Саме античної, адже їй властива певна універсальність. Якщо подивитись на базові категорії сучасного мистецтва чи політики, то вони були присутні вже в культурі Давньої Греції. Це певний базовий код нашої цивілізації. Тож ми зробили таке припущення, що коли вже людство рухається згідно цього коду вже дві тисячі років, то й мистецтво майбутнього буде зберігати інтенції цих міфів та давньогрецьких моделей (на рівні етимології, словника, сюжетів і, можливо, навіть форм).
Олексій Кучанський
А чому це переплетено в опері з фольклорними мотивами, зокрема українськими?
Ілля Разумейко
Фольклору, як і культурі Давньої Греції, властива певна універсальність.
До речі, найцікавіший фольклор, який з’являється у нашій опері, – це навіть не український, а хорватський. Ми співаємо там герцеговинську гаму – це такий стародавній спів Європи, дуже примітивний, який дослідники датують ХІ-ХІІ століттями. Якщо класична музика розвивається якось поступово та по висхідній лінії, то фольклор – це якраз та музика, у якій цікаво шукати універсальні елементи, що знову можуть з'явитися після апокаліпсису, відродитися. Прості ритми, прості звуки, які не притаманні високій складній культурі, але радше природі людини, та які передаються «генетично».
Олексій Кучанський
Мені здалося під час перегляду, що в цій опозиції між технологізованим суспільством та універсальними архаїчними докультурними мотивами більш фундаментальним статусом ви наділяєте саме останні. Адже ви фокусуєтесь саме на цих «простих» людських ритмах, а не, скажімо, на техногенних ритмах, чи алгоритмічних темпоральностях, чи чомусь іншому, суміжному. З чим пов’язане це рішення?
Ілля Разумейко
В принципі, так, електроніки у нас менше, ніж живої музики.
Олексій Кучанський
Зрозумів. Чи означає це, що після гіпотетичної катастрофи, на вашу думку, залишиться саме «людськість» культури, а не її техногенність?
Ілля Разумейко
Технологізоване мистецтво потребує істотного обслуговування: фабрик з виробництва техніки, наприклад. Тому якщо ми говоритимемо про таке «примітивне» майбутнє, то, так, частка техногенного суттєво знизиться, порівняно з тою, якою вона є зараз.
Олексій Кучанський
До речі, про музику. Мені відомо, що ви працювали у опері й раніше, але чому ви обрали жанр опери саме для цієї теми? І чому ви називаєте її «археологічною оперою»?
Роман Григорів
Опера – це мультидисциплінарний жанр. І дійсно, ми працюємо у жанрі останні 5 років, розкриваємо його під різними кутами: ми ставили оперу-реквієм, ставили оперу-сон, яку ми граємо цілу ніч; є мета-опера, футуристична опера… Тому цей жанр для нас іще не вичерпався, ми й надалі плануємо в ньому працювати.
А саме археологічна опера, через те що чимало роботи було пророблено саме в експедиціях. Значна частина матеріалу стала лише відправною точкою художнього осмислення знайдених образів та сюжетів. Якісь з них було переосмислено: так, ми переосмислили комп'ютерні плати як ур-плати – водночас партитури, сакральні тексти, декорації, ікони, таку собі глобальну мову. Крім того, ми працювали й над іншими моделями: від простору Мистецького арсеналу й завершуючи дивними несиметричними кубиками-рубиками. Із цього всього ми створили матеріал, який було інтегровано в оперу.
До речі, крім археологічних експедицій, є ще антропологічний музей, де ми розміщували всі експонати Чорнобильдорфу. Узагалі Чорнобильдорф – це більше, ніж просто перфоманс, адже зараз, наприклад, через півтора місяці після перфомансу він існує як віртуальна реальність, де можна онлайн подорожувати постапокаліптичними поселеннями. Коротше кажучи, перфоманс, антропологічний музей і віртуальна реальність – усе це є Чорнобильдорфом
Стосовно музичного матеріалу, то ми взяли одні з найстародавніших інструментів: цимбали, яким більше тисячі років, бандура, – усе це було препаровано. Такою була наша фантазія на тему музики після культури, після цивілізації, коли все закінчилось і забулось. До прикладу, у опері є сцена, де перформерка використовує баян, просто одягнувши його на голову, ніби не знаючи, що з ним робити.
Олексій Кучанський
Можете поділитися міркуваннями стосовно того, що це антропологічне моделювання чи антропологічна, у нейтральному сенсі, спекуляція може дати в ситуації кліматичної кризи сьогодні?
Роман Григорів
Ні, звичайно! Ці речі не пов'язані. Тема Чорнобильдорфу значно глобальніша. І як правильно сказав зараз Ілля, ми відійшли від цієї дуже вузької теми, скажімо, «чорнобильсько-цвентендорфської». Опера про інше – про альтернативне майбутнє.
До чого може призвести це моделювання нам наразі не відомо. Для нас опера ще триває… За двогодинний перфоманс відбулась лише дуже невелика частина опери. Чи може вона зарадити проблемам з довкіллям? Важко сказати.
Наша функція як авторів – вузькомистецька, або ж мистецько-культурологічна. Не соціальна чи екологічна. Хоча, звичайно, екологія і на нас впливає
Олексій Кучанський
Я зрозумів вашу позицію. Нарешті, останнє питання, яке я не можу не згадати: воно стосується вашого твердження про універсальність фольклору. Художниця проекту Катерина Маркуш стверджує, що костюми, використані у опері, зовсім не автентичні, але розроблені спеціально для проекту…
Ілля Разумейко
Так, вони розроблені нашою художницею, адже в неї була досить специфічна задача – включити мікросхеми та інші подібні елементи до костюмів.
Роман Григорів
Але автентичні костюми теж використовувались. Наприклад, у фрагменті з церквою в селі Красного персонажі одягнені в цілком автентичні костюми – чорнобильський стрій, тобто традиційний поліський костюм, який було препаровано лише платами, які використовували замість ікон.
Олексій Кучанський
Зрозуміло, дякую. Але в чому, власне, полягає питання про автентичність? Антропологія як наука нерідко піддавалась критиці у зв'язку з тим, що досліджувані, нерідко колонізовані культури представлялись антропологами як свого роду екзотичні, «примітивні», диковинні принади, що значно більше унаочнювало бажання та проекції Заходу, ніж, власне, цю культуру. Тож коли ви поєднуєте таку незвичайну фольклорність з техно-антиутопічною образністю, я впізнаю в ній навіть більше: якийсь пастіш, насолоду від цих ефектів (удаваної) автентичності. Чи погодитесь ви з цим і як можете це прокоментувати?
Роман Григорів
Так, ми над цим працювали. Нам подобається працювати з костюмами. Це була наша задача, аби зробити ці образи незвичайними, препарувати їх з цими комп’ютерними платами – такими собі образами з майбутнього. Тобто це для нас питання естетичне, перш за все.
Олексій Кучанський
Чи можна тоді сказати, що ви займаєте по відношенню до досліджуваних вами культурних феноменів позицію зовнішнього спостерігача? А ви спостерігаєте за цим «народом» як за більш примітивною культурною формою?
Ілля Разумейко
Ні, ми одночасно і спостерігаємо, і беремо участь, адже те, що ми досліджуємо, – це самих себе. Усі елементи Чорнобильдорфу – це елементи сучасності. Того, з чим ми зіштовхуємося сьогодні: тут і музичні цитати, і техно-музика, яка звучить укінці.
Ми ж не їдемо в Африку, вивчаючи якесь плем’я. Тут є елемент екзотичності, але це ж, насправді, автоекспедиція.
Олексій Кучанський
Але ж коли ви кажете, що досліджуєте те, що відбувається зараз, то, напевно, маєте на увазі якийсь художній образ сучасності, а не сучасність як таку? Зрозуміло, що люди не носять такий одяг сьогодні, не використовують такі музичні інструменти в побуті. А що ж ви хотіли оприявнити в цих образах?
Ілля Разумейко
Усі постапокаліптичні пейзажі, які ми знімали, – це сучасна Україна. Каховське водосховище, де майже немає риби, і Чорнобильська зона, і Кривий Ріг, – це все екологічний постапокаліпсис, який в нас уже наступив.
Ілля Разумейко - український композитор, музикант, автор опер, електронної та вокальної музики. Композитор, лібретист та перформер формації NOVA OPERA.
Роман Григорів - український композитор, музикант, автор опер, камерних, вокальних та симфонічних творів, музики до вистав та кіно, Лауреат Національної шевченківської премії.
Олексій Кучанський - есеїст, дослідник, автор текстів про кіно та сучасне мистецтво. Народився у Вінниці (Україна). Мешкає у Києві. Публікувався в Prostory, Your Art, Transitory White, Політична Критика, Eastern-European Film Bulletin, Arts of Working Class, Художественный журнал, інші.
За редакцією Ліни Ільяєвої та Іри Конюхової