Submit your contribution
HERE
If you're interested in working with us or have written a text on a related subject, or had an interview with an artist you think might be a discovery for us, you can send it to us for a publication review.
Submit your inquieries
HERE
We're a team of eight artists, curators and critics with a broader network of art professionals on the post-soviet, post-communist and diasporic spaces. With our ability to grasp, to describe and to invert the sensable, we might be your best collaborator.
Subscribe to our newsletter
HERE

How to contact us

Mission

 

TransitoryWhite is a journal of overlapping, multi-voiced accounts documenting peripheral artistic productions.

The project was launched in 2017 by a group of curators, art specialists and artists from Eastern Europe, Caucasus and Central Asia living in Berlin/Vienna. 

We aimed to create an intersectional platform for discussing decolonization, post-neoliberalism trauma and the possibility of dispersive views on the so-called post-communist territories.

Since 2019, the platform has also operated in the trajectories of migrant and post-displacement discourse, expanding its activities from the geographical pole "East" to the global. In response to the growing nationalistic discourse, it is crucial for our investigation to represent artists and theorists with different identities and ideas for the future. In this way, TransitoryWhite emphasizes the productive interaction between different multitudes rather than dualities. 

TransitoryWhite understands whiteness as a metaphor for colonialism, or as a white, self-contained exhibition space where the hierarchy of discourses and images is prejudiced. Instead, we turn to the idea of White Noise; a signal or constant disturbance, something cacophonic, turbulent and restless which fluctuates and transforms our perspectives.

Contributors

Laura Arena

Laura Arena is a Level 3 Reiki practitioner certified and licensed in the state of New York. She's a graduate of the Art of Energetic Healing School located in Manhattan with spiritual teacher and master healer Suzy Meszoly. Next to being a Level 3 Reiki practitioner, Laura is a multidisciplinary artist, activist, designer, and curator based in Brooklyn, New York. Arena’s work encompasses photography, video, installation, writing, and social interventions with a focus on storytelling, human rights causes, gameplay, race, and identity. She has exhibited in galleries and festivals worldwide and has participated in events in North America, Europe, and the Middle East. Arena has attended residencies and workshops in Greenland, Iceland, Romania, Hungary, Palestine, Turkey, and the United States. 

In 2021 she will be mapping the Chakras of Berlin as an artist in resident at Z/KU (Center for Art and Urbanistics).

Read her article: CHAKRAS OF TBILISI

Mariya Dmitrieva

Mariya Dmitrieva is an artist, independent curator, and cyberfeminist. She is a co-organiser of Studiya 4413 in St. Petersburg, Russia, a self-regulated, artist/activist-run platform functioning as an intersection of diverse social strata, queer-crip optics, artistic mediums, contemporary critical thinking, and adequate political action; Maria is a member of N i i c h e g o d e l a t ‘ (Donoothing), a network of flickering, horizontal laboratories of political imagination researching and redescribing ideas around work ethic, machine vs human relations, and connectivity between utopian and real, and initiator of Free mapping project, a digital platform calibrating alternative culture-political landscape of self-organised liberal associations/projects, and coordinator of p2p&hackercare, a translocal agency.

Read her articles: TRANSBOUNDRY MIGRATION OF CARE: PANDEMIA AFTER 8TH OF MARCH (EN), ТРАНСГРАНИЧНАЯ МИГРАЦИЯ ЗАБОТЫ: ПАНДЕМИЯ ПОСЛЕ 8 МАРТА (RU)

Ina Hildebrandt

Ina Hildebrandt is an art historian and cultural journalist.

Read her articles and interviews: ON THE LOOP

Ivan Isaev

Ivan Isaev is an independent curator, based in Moscow. He curated platform Start, Winzavod, season 2014-15, and “Leaving Tomorrow” exhibition (2015, Moscow), participated at Infra-Curatorial Platform at 11th Shanghai Biennale (2016). He is a co-founder of «Triangle» curatorial studio (Moscow, 2014-2016) and later initiated platform blind_spot. Ivan Isaev is now a curator of Garage Studios program at Garage MCA, Moscow.

Read his article: THE LAST SPARKS

Anna Kamay

Anna Kamay is an independent curator and cultural manager hailing from Yerevan, Armenia. Anna organizes community-based art projects with the goal of using public space and art to meet local needs and manages Nest Artist Residency and Community Center at the Institute of Contemporary Art in Yerevan.

Read her article: JUGGLING DINOSAURS, 2019 CURATOR'S CHOICE, (IT WOULD BE) NICE TO MEET YOU, TOO

Victoria Kravtsova

Victoria Kravtsova has studied International Relations in St. Petersburg and Berlin. In Berlin she is active in NGO projects in Eastern Europe, co-organizing seminars and exchange programs in the fields of environment, human rights, gender equality and civic education. Victoria receives a scholarship from Heinrich Böll Foundation and is engaged in writing her thesis “Between the ‘posts’, out of the void” where she traces the travels of the contemporary feminist discourses to and from Central Asia.

Read her articles and interviews: EMBRACE YOUR ANTITHESIS, WANDERING POETICS OF CENTRAL ASIAN MESTIZAS, WHERE THE ROSES GROW, Interview with Madina Tlostanova Part I and Part II, БУМЕРАНГ КОЛОНИЗАЦИИ

Melikset Panosian

Melikset Panosian is a writer and translator from Gyumri, Armenia. He participated in artistic projects focusing on the troubled past of Gyumri, borders, conflicts and consequent traumas since 2012. Panosian contributed to a number of literary magazines in Armenia such as Queering Yerevan, Gretert and Yeghegan Pogh. He also participated in the translation of Hannah Arendt’s “We refugees” into the Armenian language. Melikset Panosian’s published works include art book “Out In Head” (2012), “Silent Stroll”, a novella he authored in 2014, and the Armenian translation of Kardash Onnig’s “Savage Chic: A Fool's Chronicle of the Caucasus” published in 2017.

Read his article: (IT WOULD BE) NICE TO MEET YOU, TOO

Leah Peirce

Leah Peirce (b. 2002 in Berlin, Germany) is a Berlin-based poet, with Georgian and English background.  She works with words, sound, images and performative art. Her multilingual poems explore the fluidity of languages, the barriers they bear, how language holds culture and visa versa.

Read her poetry: LEAH PEIRCE

Daria Prydybailo

Daria Prydybailo is a curator, researcher, founder of the TRSHCHN platform and co-founder of the NGO Art Matters Ukraine.

Read her article: 2019 CURATOR'S CHOICE, ВАГІТНІ РЕВОЛЮЦІЄЮ, ВЗАЄМОПОВ'ЯЗАНІ ТА ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІ

Thibaut de Ruyter

Saltanat Shoshanova

Saltanat Shoshanova is currently pursuing her Master's degree in History of Arts at the Free University Berlin. Her research interests include art in connection to queer and feminist theory, queer migration, decoloniality and post-Soviet space. She is an activist and co-organized several queer feminist conferences in Vienna and Berlin.

Read her article: ON LANGUAGE OF SUPREMACY: MEDINA BAZARGALI IN CONVERSATION, 2019 CURATOR'S CHOICE, ÜBER SPRACHE DER VORHERRSCHAFT: GESPRÄCH MIT MEDINA BAZARGALI (DE)

Julia Sorokina

Yuliya Sorokina is freelance curator of contemporary art, lecturer, tutor, author of texts, lives and works in Almaty, Kazakhstan. 

Read her article: 2019 CURATOR'S CHOICE

Antonina Stebur

Antonina Stebur is a curator and researcher. She studied visual and cultural sciences at the European Humanities University (Vilnius, Lithuania) and at the School of Engaged Art of the art group "Chto Delat? (Saint Petersburg, Russia). She is a member of the artist group #damaudobnayavbytu ("Woman comfortable in everyday life"), which examines the feminist agenda in the Russian and Belarusian context. She has curated a number of exhibitions in Belarus, Russia, Poland, France and China. Her research areas and curatorial interests are: community, re-composition of everyday practices, feminist critique, new sensibility, grassroots initiatives.

Read her articles: ICH LIEBE DICH!, ANOTHER PRODUCTION DRAMA, МЫ СЁННЯ ЗНАХОДЗІМСЯ Ў ІНШАЙ ВЫТВОРЧАЙ ДРАМЕ, 2019 CURATOR'S CHOICE

Annika Terwey

Annika Terwey is a German-Italian new media designer & artist. She studied visual communication at the Berlin University of the Arts and graduated from the new media class. In her work, she is exploring new forms of communication through interaction design, video installation and exhibitions. Her interest range from environmental science, new technologies and human perception.

Read her article: ON LANGUAGE OF SUPREMACY: MEDINA BAZARGALI IN CONVERSATION, ÜBER SPRACHE DER VORHERRSCHAFT: GESPRÄCH MIT MEDINA BAZARGALI (DE)

Alex Ulko

Alexey Ulko was born in Samarkand (Uzbekistan) in 1969. After graduating form Samarkand University with a diploma in English he obtained an MEd TTELT degree from the University of St Mark and St John (UK). Since 2003 he has been working as a freelance consultant in English, Culture Studies and Art for various cultural organisations. Has been making experimental films since 2007 and is an active writer about Central Asian contemporary art. His current artistic interests: experimental cinema, photography, visual poetry. Member of the European Society for Central Asian Studies, the Association of Art Historians (UK) and the Central Eurasian Studies Society (USA).

Read his article: 2019 CURATOR'S CHOICE, THE SHIFT OF THE PARADIGM IN MODERN CENTRAL ASIAN ART, THE OTHER EAST

Lolisanam Ulug

Lola Ulugova (Lolisanam) has been an activist in Tajikistan since 2000.  She was the founding director of Tajik Bio-Cultural Initiatives a non-governmental organization dedicated to Tajik arts and environmental issues. In 2013, she wrote and produced the nation's first 3-D animation film, a short designed to promote awareness of environmental issues among children. Previously, she has produced several cultural DVDs archiving Tajik dance and biocultural diversity; was a Field Production Manager on the documentary Buzkashi! By Najeeb Mirza (Canada); from 1999-2005 was the manager of Gurminj Museum. She holds a Master’s degree from the University of Turin, Italy and an undergraduate degree in Russian Language and Literature. She was a Global Cultural Fellow at the Institute for International Cultural Relations of the University of Edinburgh in 2017-18 and participated in Central Asian-Azerbaijan (CAAFP) fellowship program at the George Washington University at Elliott School of International affairs in 2019.

Read her article: 2019 CURATOR'S CHOICE, NUDE ART AS A MIRROR OF SOCIETY

Katharina Wiedlack

Katharina Wiedlack is a Post-Doctoral Research Fellow at the Department of English and American Studies, Humboldt University Berlin. Her research fields are primarily queer and feminist theory, popular culture, postsocialist, decolonial and disability studies. Currently, she is working on a research project focused on the construction of Russia, LGBTIQ+ issues and dis/ability within Western media. http://katharinawiedlack.com

Read her article: IT IS MORE IMPORTANT TO MAKE FILMS QUEERLY THAN TO MAKE QUEER FILMS

Олексій Кучанський

Олексій Кучанський - дослідник і критик експериментального кіно та відео-мистецтва, есеїст. Живе і працює у Києві. Цікавиться політиками комунікативного експериментування, екософією Ф. Ґваттарі, не-есенціалістською екологічною теорією, постгуманістичним фемінізмом, процесуально-орієнтованою філософією. Колишній учасник активістської ініціативи Occupy Kyiv Cinemas - руху проти комерціалізації і знищення комунальних кінотеатрів Києва. Співавтор художнього проекту komaxa. щоденник резистентності - лабораторії молекулярного страйку в умовах цифрової праці.

Читайте його статтю: КАМУФЛЯЖ. ПЕДАГОГІКА КСЕНОФІЛІЇ

 

Kundry Reif

Kundry Reif is an aspiring curator, artist and cultural sciences academic.

Read her articles: I am not toilet paper, ARTISTS FROM CENTRAL ASIA (EDITORS PICK)

People

Ira Konyukhova

Ira Konyukhova is an artist, writer and instagram feminist activist. She studied Physics in Moscow and fine art in Mainz, Reykjavik and Media Art and Media Theory at Karlsruhe University of Arts and Design (HFG), which she finished with diploma in 2017. In her practice, she explores the connection between female sexuality, pop-resilience and colonial technological practices which are embodied mainly but not only in video, sculpture and installation. Her works have been presented on various international festivals and exhibitions, including DocLisboa, Athens Biennale, Teneriffa Espacio del Arte, Exground Film Festival e.t. Konyukhova was a grantee of Rhineland-Palatinate Media and Film Promotion Prize, BS Projects Residence Program as well ifa travel grant.

Ina Hildebrandt

Ina Hildebrandt is an art historian and cultural journalist. Born in Kazakhstan, she grew up as a so-called Russian-German in the south of Germany. After spending years of total assimilation she developed a strong interest in her cultural roots. Several long travels and stays took her to Easter-Europe over Russia to Central-Asia. Thereby she started to focus more on those regions also as art historian and journalist. She lives and works in Berlin. 

Tamara Khasanova

Tamara Khasanova is an emerging art professional and aspiring young curator. Born in Ukraine into a Ukrainian-Uzbek family, and later moving to the UK and the US early in life, she was exposed to various social dynamics while perceiving everything through the lens of her cultural legacy. This experience led her to question ideas surrounding cultural hegemony, national identity, and globalisation in the context of Post-Socialist states. In her professional and academic practice, she is concerned with a lack of representation of Eastern European and Central Asian regions on a large scale and committed to developing a sustainable dialogue between parts of the world so dear to her heart. Currently, she is doing a Post-Baccalaureate Diploma in Studio Art in San Francisco, CA. She starts her M.A. program in Curatorial Practice at the School of Visual Arts, New York this Fall.

Pavel Metelitsyn

Pavel Metelitsyn is a software engineer and developer focusing on interactive data presentation, user interfaces and web technologies. He is driven by the idea of making the information more accessible through interactivity and gamification. Working together with creative agencies he implemented interactive multimedia stations for Neues Historisches Museum, Frankfurt/Main, made a kiosk app for a permanent exhibition at Deutsche Nationalbibliothek, Frankfurt/Main. Besides that, he works with a wide range of clients from FinTech Startups to national research institutions, helping them to collect, process and present the business information. Pavel holds an M.Sc. in Mathematics.

Sascia Reibel

Sascia Reibel is a graphic and product designer. Her focus lays on printed matter, especially books and posters, with a strong dedication for typography. She engages in projects within the field of culture, art, and education. She studies communication design at the University of Art and Design Karlsruhe and has also studied in the design master program of the Central Academy of Fine Arts in Beijing, China. Her work has been honoured with several awards, including «Most Beautiful Swiss Books», «Most Beautiful Books from all over the world», «Bronze Nail, ADC», as well as the «Badge of Typographic Excellence, TDC New York.

Thibaut de Ruyter

Thibaut de Ruyter is a French architect, curator and critic who lives and works in Berlin since 2001. In the last ten years, he has organized exhibitions at Kunstmuseum Bochum, Museum Kunstpalais Düsseldorf, Museum of Applied Arts in Frankfurt, HMKV in Dortmund, EIGEN + ART Lab and CTM in Berlin, Muzeum Sztuki in Łódź and CRP/ in Douchy-les -Mines. One of his latest projects is a travelling exhibition co-curated with Inke Arns for the Goethe-Institut: « The Border », that calls into question the dividing line between Asia and Europe in the former Soviet states. Since 2017 this exhibition was exhibited in St Petersburg, Moscow, Tashkent, Almaty, Krasnoyarsk (u.A.) and ended its trip in Erevan in 2019. His areas of interest range from new media to spiritism via "exhibitions that are not exhibitions". Most of his projects are related to everyday, pop or underground culture. He has been the German correspondent for the French magazine artpress since 2003.

Iryna Dzhava

Iryna Dzhava is a teacher, translator, cultural project manager and marketing specialist. Her vision is better and accessible education to everyone. She is emphasizing the importance of the Humanities in our education. Iryna is interested in art and literature. She is the one to show you, how to create your very first etching picture and to inspire you to look deeper into the biographies of some famous people of the last century. Iryna was collaborating with TransitoryWhite as a UX- and marketing adviser between January and October 2020.

 

Chinara Majidova

Chinara Majidova graduated from the International Law Department of Baku State University in 2010 and has since worked as a writer, painter and video artist. She has been a contributing photojournalist and writer for the Ajam Media Collective, working on projects such as Mehelle charting the disappearance of the historic Baku district called Sovetski, and for Chai Khana, a multimedia platform covering diverse events and issues in the South Caucasus. She has also participated in a number of local and international group exhibitions spanning art and journalism and is currently pursuing a master’s degree in Cultural Heritage Policy and Management at the Central European University in Vienna. Chinara was doing an internship at TransitoryWhite in July 2020.

Daria Prydybailo

Daria Prydybailo is a curator, researcher, founder of the TRSHCHN platform and co-founder of the NGO Art Matters Ukraine. Her background includes +7 years in leading cultural institutions of Ukraine such as National museum complex Art Arsenal and CCA PinchukArtCentre, as well as independent curatorial practice with a strong focus on the body in contemporary art, sensual turn, sound art, and in-situ projects. She worked on large-scale international projects such as International forum Art Kyiv, the First Kyiv Biennale of contemporary art ARSENALE 2012, and Ukrainian Pavilion at the 55th Venice Biennale. Daria was working with TransitoryWhite as an editor and advisor on Ukrainian art scene since December 2019 till October 2020.

Willi Reinecke

Willi Reinecke is a film director, writer, and researcher on Lev Vygotsky's Psychology of Art at the Institute for East European Studies (Freie Universität Berlin). He is teaching at Szondi-Institute for Comparative Literature and Institute for East European Studies. He worked as assistant director of the documentary film "Familienleben" which premiered at Berlinale 2018. The film was nominated for German Documentary Film Award and was awarded prizes at Saratov Sufferings Festival (RU) and Neisse Filmfestival (GER). He's currently working on documentary films for Institute of Contemporary Art Yerevan and Deutsche Gesellschaft e.V. Willi was collaborating with TransitoryWhite as editor and adviser since March 2019 till July 2020.

Sholpan Zhanuzakova

After a 20 year career in the global corporate sector, Sholpan gained an MA Degree in Contemporary Art in 2017. She is based in London and is currently an independent researcher. Her trans-disciplinary research interests include Industrial Colonization of Kazakhstan and The Effects of Colonialism on Language. Sholpan holds an MBA Degree and consults in Art & Business Strategy & Communications. She worked at the Education Department of documenta 14 in 2017. Sholpan holds a university degree in Language Studies as well. Sholpan was helping with sales strategy in November 2020.

26th October 2020

Тайный музей профсоюзного и рабочего движения

article

Алексей Борисёнок
ru

8th October 2020

Надия Кааби-Линке. Возвращение к себе

interview

ru

1st October 2020

Aqil Abdullayev ilə müsahibə

interview

az

28th September 2020

Snap Out of The Past

interview

Interview with Agil Abdullayev
en

24th September 2020

Unfinished protest

interview

en

8th September 2020

День имеет право на конец

article

Вика Кравцова
ru

26th August 2020

Центр постсовесткой реабилитации

interview

ru

18th August 2020

Belarus streikt - Brief an die Arbeiter*innen

article

Anatoli Ulyanov
de

15th August 2020

Зварот культурных работніц і работнікаў Беларусі

article

by

14th August 2020

Within the borders

article

Olga Davydik
en

13th August 2020

Спусковой механизм

article

Антонина Стебур
ru

6th August 2020

МОЯ ВАГИНА. СВОБОДА ЕЕ ГОЛОСА

article

Галины Рымбу. Алина Копица.
ru

23rd July 2020

Adieu, Utopia

interview

Interview with Diana U
en

14th July 2020

Solidarity Asunder

article

Alex Fisher
en

8th July 2020

The Presence of Absence

article

Nadia Tsulukidze
en/ge

1st July 2020

The reality of real bodies

article

Sasha Shestakova
en

30th June 2020

THERE IS MORE THAN ONE GARAGE IN THE WORLD

article

Thibaut de Ruyter
en

26th June 2020

18 мая

article

Рух Зильберштерн
ru

18th June 2020

The Other East

article

Alexey Ulko
en

15th June 2020

Бумеранг колонизации

article

Виктория Кравцова
ru

9th June 2020

Hiding in a plain Sight

article

Sasha Shestakova
en

7th June 2020

Не-чужеродность чужих

article

Ира Конюхова
ru

6th June 2020

Аварийное оповещение

article

Тамара Хасанова
ru

5th June 2020

Вагітні революцією, взаємопов'язані та взаємозалежні

article

Дар'я Придибайло
ua

28th May 2020

ARTISTS FROM CENTRAL ASIA

text-only

our very special and very well selected editors pick
en

21st May 2020

Zero Line Of Sight

interview

Interview with Bella Sabirova
en

14th May 2020

PULLING OURSELVES OUT OF THE SWAMP

article

By Meder Akhmetov, Darina Manasbek, Philipp Reichmuth
en

5th May 2020

SLIT YOUR THROAT IN A SEMI-FICTIONAL FOG

article

Alex Fisher
en

30th April 2020

I am not toilet paper

interview

Conversation with Moldavian artist Tatiana Fiodorova
en

21st April 2020

Nude Art as a Mirror of Society

article

Lolisanam Ulugova
en

17th April 2020

Exit from the Colony Farewell to the Empire

article

Lesia Prokopenko
en

14th April 2020

Камуфляж. Педагогіка ксенофілії

article

Олексій Кучанський
ua

7th April 2020

The last sparks

article

Ivan Isaev
en

6th April 2020

Leah Peirce

article

en

29th March 2020

Трансграничная миграция заботы

article

пандемия после 8 марта
Мария Дмитриева
ru

25th March 2020

Transboundary migration of care

article

pandemia after 8th of March
Mariya Dmitrieva
en

9th March 2020

(It would be) NICE TO MEET YOU, TOO

article

Anna Kamay and Melikset Panosian
en

5th March 2020

Open Letter by PinchukArtCentre Trade Union members

article

en

26th February 2020

The shift of the paradigm in modern Central Asian art

article

Alexey Ulko
en

4th February 2020

Embrace Your Antithesis

interview

Interview with Slavs and Tatars
en

1st February 2020

Chakras of Tbilisi

article

Laura Arena
en

29th January 2020

2019 Curator's choice

article

en

17th January 2020

On the loop

interview

Interview with Gago Gagoshidze
en

23rd December 2019

"Мы сёння знаходзімся ў іншай вытворчай драме"

interview

Работай Больше! Отдыхай Больше!
by

5th December 2019

Another production drama

interview

Interview with WORK HARD! PLAY HARD! working group
en

20th November 2019

Wandering poetics of Central Asian mestizas

interview

Interview with Krëlex Zentre
en

6th November 2019

Conversation with Julieta Aranda and Anna Kamay

interview

en

1st November 2019

Über die Sprache der Vorherrschaft

interview

ein Gespräch mit Medina Bazargali
de

29th October 2019

Where the roses grow

interview

Interview with Almagul Menlibaeva
en

25th October 2019

On language of supremacy: Medina Bazargali in conversation

interview

en

10th October 2019

Madina Tlostanova on decolonizing the post-Soviet, exotization and political imagination(s)

interview

part two
en

1st October 2019

There Is Sex After Soviet Union! (German)

article

Ira Konyukhova
de

26th September 2019

Madina Tlostanova on feminism, coloniality, returned pasts and reimagined futures

interview

part one
en

6th September 2019

It is more important to make films queerly than to make queer films

interview

en

1st July 2019

Juggling Dinosaurs

article

The precariousness of motherhood in arts
Anna Kamay
en

24th June 2019

Interview with Elene Abashidze

interview

en

14th June 2019

Unfortunately, we cannot pay for your flight and accommodation

article

Thibaut de Ruyter
en

28th May 2019

Ich liebe dich!

article

Antonina Stebur
de

17th May 2019

Interview with Anna Vahrami

interview

en

23rd April 2019

Artist Portrait: Anastasia Akhvlediani

portrait

en

13th April 2019

Artist Portrait: Alisa Berger

article

Thibaut de Ruyter
en

21st March 2019

Faig Ahmed

interview

de

18th March 2019

There Is Sex After Soviet Union!

article

Irina Konyukhova
en

11th March 2019

Interview mit Samvel Saghatelian

interview

de

8th March 2019

Artist Portrait: Salome Dumbadze

portrait

en

4th March 2019

Interview mit Chinara Majidova

interview

Klang des Brunners vor einer Fassade
de

26th February 2019

East Wind - Art in the Former Soviet Republics

article

Thibaut de Ruyter
en
Урочисті проводи в армію, кадр з відео, 2019.
Олексій Радинський
Озброєні та щасливі, кадр з відео, 2019.
Fantastic Little Splash
З Новим Роком, кадр з відео, 2019.
Філіп Сотниченко
Структури Турботи, кадр з відео, 2019.
Павлo Хайло
Епізод #1, кадр з відео, 2017.
Микола Рідний

Камуфляж. Педагогіка ксенофілії

Олексій Кучанський

14th April 2020

Озброєні та небезпечні - це мультимедійний проект, що покликаний сформувати альтернативний погляд на мілітаризацію українського суспільства після 2014 року. Художниці та художники, які працюють на перетині сучасного мистецтва та експериментального кіно, аналізують становище українського суспільства, яке водночас зазнає зовнішнє військове втручання на сході країни, активізацію ультраправого вуличного насильства та збільшення кількості образів насильства у ЗМІ та соціальних мережах.

 

За виправданим прагненням українського суспільства захиститись від військової агресії Російської Федерації часто залишаються непоміченими ксенофобська риторика мас-медіа, напади праворадикальних активістів на представни(ць)ків ЛГБТК+, погроми ромських таборів та зрив заходів сучасного мистецтва. Іншими виявами мілітаризації є помітне збільшення присутності шовіністичної та ксенофобської риторики у інформаційному полі. Озброєні та небезпечні досліджують причини цих процесів, їхній вплив та характер пов’язаного з ними контенту: саме тому в серіалі приділено так багато уваги знайденим матеріалам. Це есе власне і присвячене серіям, які працюють з таким контентом.

 

Мультимедійний проект Озброєні та небезпечні протягом 2019 року було презентовано як виставку-серіал в київському фонді Ізоляція, харківському Єрмілов-центрі, показано як кіно-альманах на міжнародному фестивалі Молодість, львівському музеї Територія Терору, варшавському Музеї сучасного мистецтва. Наразі 10 епізодів серіалу можна подивитись онлайн. Куратором проекту виступив Микола Рідний, а його учасника(ця)ми стали Пьотр Армяновський, Станіслав Бітюцький, Оксана Казьміна, Аліна Клейтман, Валентина Петрова та Анна Щербина, Еліас Парвулеско, Сашко Протяг, Олексій РадинськийДаніїл Ревковський, Філіп Сотниченко, Павло Хайло, Fantastic Little Splash.

 

Серіал - це жанр кіно, який, можливо, найменше з поміж інших приховує власну продуктивність та процесуальну включеність зображення. Ілюзорній лінійності сюжетів популярних серіалів не вдається затьмарити того, що кожна серія - це факт гібридної обрядовості: репродукції психологічних, міфологічних і лібідинальних схем, з яких збираються наші крихкі та вразливі світи. Окремі епізоди - це не просто рознесена у часі історія, але також і ритмічне повторення догм сучасного капіталізму. Серіал продуктивний. Як і усяка прокрастинація та розвага, він аж ніяк не є простою утилізацією часу, але радше контрапунктом виробництва існування. (1) Серіал - це свідчення парадоксально стерпної нестерпності неоліберальних ритмів праці та перцептивного навантаження, адже саме нестерпність вимагає безупинного догматичного повторення. Те, що сьогодні серіали приходять на зміну ток-шоу з їхньою аудіо-візуальною одноманітністю дуже показово: на противагу фордистському капіталізмові прекаризована сучасність вимагає якнайширшої адаптації пояснювальних схем до невизначеності повсякдення.

 

Звичайно, тією мірою, якою кожна та кожен з нас є учасни(ця)ками капіталістичного виробництва, серіал є необхідним способом репродукції сил. Але це аж ніяк не означає його політичної нейтральності. Психоаналітик та критик культури Фелікс Ґваттарі пише, що навіть "прогресивному" та "опозиційному" кіно часто не вдається обійти домінантні способи організації лібідо: експлуатуючи протиставлення моральності / інстинкту, порядку / безладу, гетеросексуальності / гомосексуальності, фільми лише еротизують межі, підкріплюючи їхнє сакральне значення. Домінантні траєкторії лібідо виробляються та відновлюються гегемонними індивідуалістськими та едипізуючими означниками, до яких у комерційному кінематографі зведено усе аудіовізуальне різноманіття фільму. (1) Сучасний популярний серіал, з огляду на особливості його виробництва, є можливо найбільш показовим у цій властивості кіно.

 

У цьому сенсі Озброєні та небезпечні - це не зовсім серіал. Якщо серіал, наприклад, телевізійний - це редукція різноманіття подій та явищ до домінантних означників та репродукція домінантних тлумачень, то Озброєні... - нагромадження означників навколо явища-події мілітаризації; мережа інтерпретацій та способів інтерпретувати, не-інтерпретацій та  способів відмови інтерпретувати. 

 

Озброєні та небезпечні - це не-серіал у камуфляжі серіалу. Покази епізодів у різних виставкових просторах, кіноклубах, кінозалах і на сайті відтворюють властиву серіалам контрапунктність і ритуальну ритмізованість, але уникають простої реплікації ідеологічного.

 

 

І взагалі, камуфлюванню відведено найбільше епізодів: саме тому деякі серії відтворюють механіки та ритми медійних повідомлень (мас-медіа, соціальних мереж, телевізійних документалок і репортажів, стрімів, блогів та архівних записів); персонажі одного епізоду буквально одягають форму праворадикальних активістів. Врешті-решт, сама низька роздільна здатність відео з youtube та vkontakte, інкрустованих у епізоди, - це камуфляж; блоки пікселів, у яких подекуди неможливо розрізнити не лише маніпуляції від правди, але й насильство і страждання від жартів та розваг. Якщо ми погоджуємося з тим, що конвенційний серіал - це в’язниця, де коридорами блукають наглядачі-означники, то Озброєнні та небезпечні - це темні місця під ліжками; популярний серіал - окуповане місто, а Озброєнні... - партизанські ліси.

 

Для чого авторкам і авторам це камуфлювання? Навіщо партизанські ліси, чому б не уявити місто майбутнього? Або інакше: чому б не вдатись до більш типових для жанру рішень? Думаю, саме таке рішення найбезпосереднішим чином пов’язане з наміром проаналізувати мілітаризацію, її медійну та екзистенційну інфраструктуру. Гібридність жанру натякає на гібридний характер предмету: мілітаризація - це симбіоз миру та війни, мобілізації та структурного виключення. Варто розглянути епізоди докладніше, аби сповна оцінити цей жест.

 

Текстильна фабрика мілітаризації

 

У епізоді Олексія Радинського Проводи в армію використано знайдений у Станиці Луганській фільм-документацію урочистих проводів у армію - народного звичаю, коріння якого сягають донського козацтва XVII століття. Хронологічна рамка задокументованого - 1999-2004, тобто задовго до сучасної хвилі мілітаризації. (2)

Урочисті проводи в армію, кадр з відео, 2019.
Олексій Радинський

 

Радинський вказує на цей ритуал як на безпосередньо пов’язаний із сучасністю. Символіка та обряди - це дискурсивний матеріал, яким продукує та репродукує себе мілітаристська права культура, - не важливо, українська, російська чи яка-небудь ще. Навіть якщо й вибух насильства сьогодні - це реакція на події останніх шести років, форма його виявлення аж ніяк не спонтанна.

 

У такому разі, надиво показовою стає двозначність слова "форма": ті, хто на вулицях українських міст у новій камуфляжній формі знищує паростки інакшості, сформувались на перетині аж ніяк не нових культурних практик. Проводи в армію - це пропозиція розглянути цю камуфляжну текстуру без поспіху та подумати, чи не працюють сьогодні текстильні фабрики мілітаризації там, де це не так вже й очевидно: на шкільних майданчиках, у безневинних намальованих гуашшю плакатах та аматорських відеозйомках?



Камуфляж з градієнтами



Якщо Радинського цікавить дискурсивна генеалогія правих культур, то колектив fantastic little splash у своєму епізоді Озброєні та щасливі оприявнюють те, що наповнює ці форми вираження та те, як таке наповнення циркулює. У власному коментарі до роботи автори пишуть, що на задум серії вплинув експеримент у Facebook, який довів, що "Емоційні стани можуть бути передані іншим через емоційне зараження, змушуючи людей відчувати ті ж емоції без їх усвідомлення" (3). Канадський філософ та соціальний теоретик Брайан Массумі називає такі неусвідомлено передані психічні стани "афектами" - "доперсональним потоком, який ще не набув суб’єктивного змісту". (4)

 

Озброєні та щасливі, кадр з відео, 2019.
Fantastic Little Splash

Озброєні та щасливі - це дослідження афективного зараження через розважальний контент: саме тому епізод скомпільовано зі записів ютуб-блогів та онлайн-стрімів. Те, що викликає агресію, лють та неприязнь - це колективні афекти, циркуляція і розповсюдження яких відбуваються як зараження. Серія починається з фрагменту дитячого відеоблогу та, долаючи уривки зі стріму про удаване вбивство Аркадія Бабченка, завершується роликом про нашпиговані вибухівкою дитячі іграшки. fantastic little splash виявляють ці градієнти колективного зараження: від інфантильних розваг до цілком реального насильства. Аби наголосити на неусвідомленості цього процесу автори коментують цитовані відео чи не найлаконічнішими "збудниками" такого афективного зараження: набором з шести типових емоджи-реакцій ("у захваті", "ха-ха", "злість", тощо). Украй вдалим чином епізод демонструє, як цифрова сучасність підносить камуфляж до базової антропологічної метафори, адже індивіди та колективи, нині так точно, - це дисплеї, якими пробігають доіндивідуальні афективні градієнти середовища.



Аналоговий носій і проведення аналогії



Епізод Філіпа Сотниченка З Новим Роком ставить питання про межі індивідуальної відповідальності в ситуації політик доіндивідуального. Матеріалом серії є приватна документація на VHS-камеру чи не найбільш тривіального і секулярного звичаю - святкування нового року. Близько 10 хвилин глядач(ка) спостерігає за тим, як група молодих людей (представники російської спільноти в Ризі) зустрічають новий 2001 рік. З мішурою, бенгальськими вогнями, яскравими сукнями, шампанським і феєрверками, - аж надто типова історія. Одначе дещо не може не викликати дисонанс у сучасного українського глядача - це гімн Радянського Союзу, який неодноразово лунає у серії. Навіть за десять років по розпаду СРСР "Союз нерушимых…" залишається мелодією свята, так само як сьогодні, за 30 років, - гімн України.

 

З Новим Роком, кадр з відео, 2019.
Філіп Сотниченко

Чи могли покоління, чиї записи використано у фільмі, передбачити наслідки своєї нерефлексивної приязні до РФ? Чи можна їх у чомусь звинувачувати? Де свято перетворюється на політичний крок? Чи не пошкодують через 20 років ті, хто зараз співають гімн України на Новий рік? Особливості аналогової зйомки роблять видимими численні розриви дискурсивної тканини ритуалу: нестримний сміх, мерехтіння мішури і сяйво келихів. Фільм завершується зйомкою феєрверку - поступово обриси людей та речей втрачаються, зображення перетворюється на миготливу палітру різнобарвних пікселів. Наприкінці епізоду здається, що регламент святкування, гімн, обрядові атрибути - це лише приводи для такого афективного буйства. Келих - для блиску, гімн - для гри голосу, людина - для циркуляції цих переливів та мелодій.



Балаклава: ховатись, грати, бути суголосним



У епізоді Структури Турботи Павло Хайло також розмірковує над грою та екзальтованістю. Серія являє собою динамічний поліекранний колаж, у центрі якого впродовж майже усього фільму залишається вебкам-запис обличчя людини в балаклаві - як у онлайн-стрімах відеоігор. На інших екранах транслюються записи націоналістичних вишколів - тренувань на відкритому повітрі задля засвоєння цивільними військових навичок; час від часу лунають патріотичні промови. Створивши такий інтерфейс для відеороликів, Хайло демонструє ігровий характер націоналістичного "фізичного та духовного" виховання молоді. Те, що відбувається на екрані нагадує комп’ютерну гру. Натомість той асоціативний ефект, що досягається в епізоді, - це ефект екрану. Раптом у фільмі зображення балаклави, завдяки технічній обробці, стає прозорим - вона також перетворюється на екран, на якому транслюються інші відео. Екран - захисний шар та засіб комунікації водночас; зброя, яка водночас залишає достатньо дистанції для потенційних переговорів. Одначе, можливо найцікавішою властивістю екрану є його непоміченість: від гравця комп’ютерної гри він вимагає повної суголосності - взаємодії з “заекранним” як побаченим власними очима. Екран вимагає розчиненості у середовищі. У такому разі екран-балаклава є дуже специфічним способом маскування, призначеного для тих, хто "не має кінцевого приоритету". Ця фраза, яка лунає в Структурах турботи, украй вдало артикулює екзистенційні мотиви патріотичного “ігрового” насильства.

 

Структури Турботи, кадр з відео, 2019.
Павлo Хайло

Важливе відкриття епізоду: націоналізм - це не просто непослідовна чи неістинна ідеологія, але спосіб існування у буквальному значенні цих слів. Примірявши у такій фрагментованій формі роль ультрапатріота, Павло Хайло робить явною інтимну крихкість озброєних і небезпечних амбалів.

 

Почасти жахаюче різноманіття викликів існування, безпідставність існування як такого - це те, що ексклюзивні ідеології намагаються редукувати до речей може й більш примарних ("нація", "гідність", "сімейні цінності"), але і більш зрозумілих. Що ж, тоді націоналізм - це не дуже вдала спроба екзальтовано-грайливим чином організувати непевність, яка вимагає, аби з нею рахувались. Невдала через нудних і непереконливих персонажів гри, нецікаві заставки-ритуальні вітання, неймовірну скромність ігрових опцій, а також тому, що мілітарне насильство аж надто афективно бідне порівняно з тим, що унеможливлюють його наслідки. 



Камуфляж - це ритм плям у середовищі



Два епізоди Миколи Рідного не лише аналізують мілітаризацію та її механізми, але й міркують про можливу відповідь на неї. Окремі фрагменти серій - це відеозаписи з вечірок, прогулянок містом автора і його друзів, а також знайдені в соціальних мережах ролик з дитиною, яку батько вчить користуватись пістолетом, реклама футболок "Русский стяг", відеореєстрація погрому київського Центру візуальної культури та анімація з жахливо кривавими, але незграбними автокатастрофами. Серії поєднують ці відзняті та знайдені матеріали у запаморочливому ритмі related content. Фільми привідкривають на мить глядач(ці)еві моторошне, але події на екрані змінюються надто швидко та дезорганізовано, аби залишати можливість налякатись.

Епізод #1, кадр з відео, 2017.
Микола Рідний

Це відтворення епізодами ритму соціальних мереж навіює асоціації з теорією кіно радянського режисера Сергія Ейзенштейна. Попри те, що його "вертикальний монтаж" здається не більше ніж інструментом пропаганди, сам режисер розробляв цю теорію, опираючись на спостереження за влаштованістю природи та взаємодією людини з нею. На думку Ейзенштейна, кіно має співвідноситись з людиною та її середовищем, аби розкривати їхній емансипативний потенціал - і саме це розкриття є революційною стороною кінематографу. (5) Микола Рідний продовжує цю тенденцію кіно, адаптувавши її відповідно сучасності, працюючи з цифровими середовищами. 

 

У епізодах Рідного не лише відтворюється ритм медіа, але й, як у інших згаданих мною епізодах, знайдені відео є матеріалом фільмів. Серіал поглинув чимало суперечливих радикально насильницьких, ксенофобських та шовіністських висловлювань, які, у якості співставлених разом, втратили власну догматичну однозначність. Таке поглинання, яке на початку есе я назвав камуфлюванням, украй близьке до того, що філософиня Розі Брайдотті називає міметичним повторенням - "примірюванням" структурно виключеними домінантних способів існування, внаслідок чого самі ці способи зазнають трансформацій. (6) 

 

Так, у епізодах Рідного таке субверсивне цитування дає змогу переживати афективне зараження страхом, невизначеністю та моторошністю існування альтернативним націоналістичним життєвим стратегіям чином. (7) Співставивши особисті відеозаписи разом із шовіністським мілітаристським контентом, Рідний уникає бінаризму друга / ворога. Визнання принципової нецілісності, "дисплейності" індивіда звільняє від необхідності шукати "чужих". Автор визнає свою власну моторошність та жагу до насильства, свої власні бестіарні зграйні спалахи насильства - адже непевність існування не може не породжувати незрозумілість і неусвідомленість власних потягів. Те, від чого націоналіст починає перелякано маршувати, субверсія епізодів Рідного перетворює на грайливий танець дійсності.

 

Озброєні та небезпечні - це серіал про чужість самому і самій собі. У випадку такої чужості та непевності, вихід слід шукати не у її приборканні та у врівноваженні невизначеного, але у радикальному не-приборкуванні, у вмінні жити невизначено.

 

Відтак, мілітаризація і націоналізм — це не просто помилка судження, але непослідовна відкритість світу, недостатньо розкута екзальтованість, що лукавить собі токсично-маскулінною вдаваною  впевненістю. Відповідь викликам мілітаризації полягає не у догматично обґрунтованій екзальтації насильства, але у методично невизначеному повсякденні, - обриси якого вже окреслені у особливій ксенофілії серіалу.

 

Сайт проекту. Кураторський коментар Миколи Рідного.

 

Посилання:

(1) Про кіно, бажання і виробництво існування: Cinema of Desire // Guattari Félix. Chaosophy: Texts and Interviews 1972-1977. Semiotext(e), 2009. pp. 235-246.

(2) Радинський Олексій. Озброєні та небезпечні: Військові ритуали. 

(3) Мальченко Валерія. Озброєні та небезпечні. Емоційна наруга.

(4) Massumi Brian. Requiem for our prospective dead // Deleuze and Guattari: New Mappings in Politics, Philosophy and Culture, eds. E. Kaufman & K. J. Heller. University of Minnesota Press, 1998. p. 61. Про відмінності між афектом та емоцією: Massumi Brian. Parables of the Virtual: Movement, Affect, Sensation. Duke University Press, 2002. pp. 23-28.

(5) Эйзенштейн С.М. Монтаж. М. : ВГИК, 1998. – 192 с.

(6) Рози Брайдотти. Различие полов как политический проект номадизма. // Хрестоматия феминистских текстов. Переводы. (ред. Е. Здравомыслова; А. Темкина). СПб, 2000: с. 246-248.

(7) Інтерпретації основного прийому серіалу як субверсії я завдячую Даші Гетмановій. У подібному ракурсі Даша аналізує не менш цікаві, але незгадані мною епізоди: Гетманова Даша. Повторять критически. Художественный журнал, №110, 2019.

Текст створений в рамках проекту "(не) на часі" за підтримки Фонду FRIDA

 

Олексій Кучанський - дослідник і критик експериментального кіно та відео-мистецтва, есеїст. Живе і працює у Києві. Цікавиться політиками комунікативного експериментування, екософією Ф. Ґваттарі, не-есенціалістською екологічною теорією, постгуманістичним фемінізмом, процесуально-орієнтованою філософією. Колишній учасник активістської ініціативи Occupy Kyiv Cinemas - руху проти комерціалізації і знищення комунальних кінотеатрів Києва. Співавтор художнього проекту komaxa. щоденник резистентності - лабораторії молекулярного страйку в умовах цифрової праці.

 

Редагувала Дар'я Придибайло

Subscribe to our newsletter